|
О МІЙ СВІТКУ ВИСОКИЙ !
Зійшов місяць у надвечір'я край неба
Споглядає на ясен світ з висоти.
Милується, як цвіте гілка вишнева
П'є, як веселка воду із красоти.
Вже вечір. сідає сонце за горою,
Вдихає у пахощі бузковий цвіт.
Підкрутив вуса і моргає бровою,
Запрошує пташину в зоряний світ.
Розлились, як море пахощі медові,
Чути солов'я голос, перепілки .
Тріпочуть на вітру листячка кленові,
Смакую красу, як ябка петрівки.
Я розпускаю свої крильця , як бджілка
З польового зілля збираю меди.
Вдихаю у аромат, як цвіте квітка
Збираю у кошик солодкі плоди.
О мій милий раю, мій світку високий!
В твоїй красі купаюсь, як у морі.
Зростаю, як дерево дуб кароокий
Молюсь, несу дари земні в покорі.
Я маленький паросток святої землі,
Зростаю від краплі дощу і роси.
Я Богом посіяне зерно на ріллі
А поміж пшениць - маковий цвіт краси.
Я йду в стиглі жита босими ногами,
Де цюркоче цвіркун, метелик в маю.
Наче сокіл кружляю під небесами,
Бо тебе мій раю - люблю , кохаю.
Я дерево, польова квітка у полі,
Духмяна трава на березі ріки.
Я вільний птах ,що злетів до віть тополі.
Ловить мить щастя із божої руки.
Я прилечу птахом до тебе крізь віки,
З далеких доріг крізь сиві тумани.
Сяду в пишних травах на березі ріки,
Піснею солов'я загою рани.
3-----------------------
О мій світку високий, мій раю земний!
Я щирим серцем торкаюсь висоти.
Віддаю тобі уклін, доземний, низький,
Щоб відчуть святої землі, щедроти.
Натомила ноги, обпекла кропива,
Життя побило, як град мій вишні цвіт.
До тебе злітаю, як ластівка сива
Щоб намилуватись на твій ясен світ.
Слухаю я тишу , як старий ліс шумить,
На березі ріки - дзвінкий водограй.
Знаю, що не верну літо - блаженну мить
Лиш насниться в казкових снах - місяць май.
О мій світку високий, мій милий раю!
Ти - моя радість, печаль, моє життя.
Без тебе наче сирота я страждаю,
Коли не чую твій голос солов'я.
3--------------------------------------
О Боже до тебе руки здіймаю,
Співаю псалми, молюсь у молитвах.
У вірі, як деревце я зростаю,
У тривозі серце б'ється наче птах.
Боже дивлюсь в твої небесні очі,
Знаю, що любиш ,як батько дитя.
За все тобі подякувати хочу,-
Що оживає від смерті моє життя.
Коли падаю з ніг тону у морі,
Ти даєш човен я чую твій голос
Витреш сльозу печалі в журбі, горі,-
Що в дитя не впаде ні один волос .
Господи, ти мій світоч, покров, маяк
В книзі життя написав моє ім'я.
На суші, на морі даєш мені знак,-
До берега любові ведеш життя.
Господи, ти є мій небесний Отець
Тобі несу на олтар свою любов.
Ти є благословення, лік - для сердець
У чаші життя причастя - хліб і кров.
Посилаєш Ангела Охоронця,
Вказуєш, на якій зупинці зійти.
Ти надія - світло в моїм віконці
Захищаєш від ворогів мене ти.
4-------
В храмі біля ікон свічку запалила
Молюсь щиро молитву " Отче наш".
Божа іскра мені душу осв'ятила
Приймаю блаженство з небесних чаш.
Прийшла до тебе, я Боже , як на свято !
Кладу свою душу на вівтар .
В каятті хочу сказати, так багато -
Зняти з душі важкий камінь - тягар.
Ти милий Господи , пробач, мене прости!,
Що не завжди приходила у храм.
Але ти усіх бачиш,чуєш з висоти
Словом лікуєш наші душу від ран.
Ти прости за гріхи, мій Небесний Отче !
За те, що в чужих світах блукала.
Що лінива , йшла до тебе неохоче
І не раз молитви пропускала.
Стаю я на колінах перед тобою !
Цілую твоїх п'ять ран в каятті.
Щоб іти у життя з чистою душою
Прости Господи , за все у житті.
Прийшла в покаянні до святого Бога
Віддаю в його руки своє життя.
Бо у моїм тілі біль ,в душі тривога,-
Що прогнівала я Бога Отця.
Життя не солодкий мід, а гіркий полин
Стрічала різних людей на межі.
І рвали на голові волос без причин
Кидали слова в душу ,як ножі.
Лиш віра додає нам міці, і сили
Хворого із ложі підіймає .
Божа любов воскресає із могили
Нове життя нам благословляє.
ID:
1053677
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 21.12.2025 01:27:57
© дата внесення змiн: 21.12.2025 16:24:11
автор: Чайківчанка
Вкажіть причину вашої скарги
|
Прекрасий опис почуттів до світу! Ціла поема. Дякую! 
дуже сподобалося 
