| |
| Перевірка розміру |
|
|
|
honeypot
|
Наші землетруси
У ніч, де слово — ключ до Ваших снів,
зійшло мовчання, як шовкова хвиля.
Воно торкнулось — не вустами, ні,
а тінню думки, що вогонь зросила.
Ви йшли крізь світ, неначе крізь пургу,
де кожен крок — як дотик до спокуси.
І місяць, мов мисливець на жагу,
прицілом міряв наші землетруси.
Я так любила смуток Ваш і сміх,
і кожне слово — одкровення раю.
І дотик Ваш — неначе перший гріх,
що восени так розквіту бажає.
Як палко падав оксамит одеж…
Як Ваше серце тріпотіло дужче.
Нас поєднали тисячі мереж,
неначе на землі немає кращих.
І байдуже, що час на всі боки
сріблясті нитки в скроні уплітає.
Нам погляду б — на відстані руки,
бо свій свого й в зіницях упізнає.
Бо тіло — храм, де кожен нерв — струна,
Подудніє. Смеркається. Світає.
Ви — не миттєвість, Ви є глибина,
що в поцілунку вічність відкриває.
© Ольга Береза
ID:
1048181
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Любовна та інтимна лірика
дата надходження: 23.09.2025 03:25:55
© дата внесення змiн: 23.09.2025 09:23:32
автор: Ольга Береза
Вкажіть причину вашої скарги
|
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ
я читаючи втопився в студні почуттів
 Дякую Вам, п. Володимире, за тепло слів!
Щиро дякую! 
|
|
| ДО ВУС синоніми |
Знайти несловникові синоніми до слова: ОповзеньЮхниця Євген: - Знайти несловникові синоніми до слова: ВідчуженняEnol: -
|
|
|
Нові твори |
|
|
|
|
Обрати твори за період:
|
|
