Я так люблЮ прогулянки надвечір,
Де вітер лАгідно торкається за плечі,
А потім сОнна надходить чорна ніч.
Де оксамИтом зІрки розсипають,
І в Ясний місяць долоні простягають,
Малюють фАрбами із добрих чистих снів.
Я посміхнусь.
Як добре тут мені.
І тиша неба збудиться світанком,
Щоб обігрітись цим Божим новим ранком,
В обіймах кави зустріну новий день.
Навколо мене світ.
І я живу.
Так хороше мені...