Палац із сотнями дверей
Хова секрети ненавмисно,
Пройшло крізь нього сто життів
І ще пройдуть мільйони, звісно.
Перед палацом густий сад,
У ньому квітів різних море,
Але чомусь шукають всі
"Одну", свою і неповторну.
Скажи мені, Палац людей,
Чому Парнас всі оминули
Заради тебе й тих дверей
в яких вже сотні потонули.
Скажи, чому усі летять на
хибне світло у тунелі?
Не бачать сотні, що життя
лежить в сусідній паралелі.
У морі див, у травах свіжих,
У відблиску очей, які
Забути неможливо більше.
Чом не шукають більш струмки,
Грааль, святого проведіння?
А всі хотять лиш свіжих лавр
та оплесків чекають сильних.
То що, за дивний це анклав?
У ньому сотні застрягали,
Перед дверима в справжній рай
Та хибні двері обирали,
Де стіни кам'яні, а час - шахрай.
Коли ж знаходиш влучні двері
Там, на вершині, де чисте небо,
Ти розумієш, що десь у зорях
Є шлях у інший світ - Зірковий.
Світлина авторки. Вовчинці, 6 листопада 2021р. Нарешті і до неї написався вірш. :)
Почула нещодавно вислів про те,що дорога в рай схожа на пекло при житті, тобто різні випробування, складнощі, тощо..
Світлина загадкова і чарівна. Вірш спонукає до різних висновків
Олена Мосійчук відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, дорога Аліса, що поділились роздумами
Хай дорога в Рай буде схожа на рай )
Це у чоловіків на 90% зміст у пошуку, а у жінки переважно все на місці
Нагадали фразу: у самурая немає цілі лише шлях ... тож рухаємось до світлого майбутнього)))