Не варто читати їх книги. В них сенси - одна маячня.
Нехай тобі щиро не терпиться правди, на виході буде брехня.
Але ж, якщо хочеться істин - пливемо, рубайте кінці!
Мені досі важко збагнути чому про кохання говорять мерці?
Ти більше нагадуєш привид, що хоче помститися всім.
Скажи, хто привів до оселі святих? Чому їх не вісім, а сім?
Обмий їхні втомлені ноги і двері для них відчини.
А після - спитай як же вийшло, що правді нас змалечку вчать брехуни?
Сьогодні - безхмарна погода. Дивись, як вітрила шумлять.
Ми скоро побачимо бажаний берег. Ще кілька годин і земля.
Забудь про звучання молитви. Тут мова прибою і птиць.
Якщо ти волієш дізнатись про вірність - зійди і спитай у блудниць.
Чомусь нас вважають богами. Тобі вже будують вівтар.
Не варто бездумно хапати дари. Від них відчувається гар.
Навіщо в руках твоїх пуга? Це надто приємно для них.
Не треба питати куди нам іти. Я шлях уточнив у сліпих.
Дорога все важче і важче. Десь поруч відчутно гримить.
Не думай, що ти будеш першою бо тут ішли сміливіші, ніж ми.
Мені часом дуже тривожно без черги жахливих вістей.
Якщо хочеш бути безмежно щасливою - просто дивись на дітей.
І ось, ми на місці. Голгофа. Її ти впізнаєш завжди.
Куди б ми удвох не тікали з тобою, нас вперто тягнуло сюди.
То ж не випадай із ефіру. Побільше яскравих світлин!
Ти довго шукала дорогу до раю. Тепер це дванадцять хвилин.
Нарешті, питання закриті. Ми гонимо коней учвал.
Я прошу зізнайся чому всі мовчать? Коли ми покинули бал?
І звідки в руці моїй шпага? Я надто бездарний боєць.
І хто мене змусив вдягнути на голову свіжий і гострий вінець.
Дивись, як навколо прекрасно! Ми борг їм віддали сповна.
Вони дали чашу, наповнену кров’ю, яку ти допила до дна.
Вони говорили “Героїв породжують злісні часи”.
А я лиш просив- якщо будеш спасати, то вічність від себе спаси.
Не варто читати їх книги. Вони не потраплять в тираж.
Нехай тобі щиро не терпиться правди, вона лиш звичайний міраж.
Не думай, що ми тут надовго. В нас часу мізерний запас.
Із нами в фіналі залишилось те, що одвічно ховалося в нас.