Не варто дивитися в книги

Не  варто  читати  їх  книги.  В  них  сенси  -  одна  маячня.
Нехай  тобі  щиро  не  терпиться  правди,  на  виході  буде  брехня.  
Але  ж,  якщо  хочеться  істин  -  пливемо,  рубайте  кінці!
Мені  досі  важко  збагнути  чому  про  кохання  говорять  мерці?

Ти  більше  нагадуєш  привид,  що  хоче  помститися  всім.
Скажи,  хто  привів  до  оселі  святих?  Чому  їх  не  вісім,  а  сім?
Обмий  їхні  втомлені  ноги  і  двері  для  них  відчини.
А  після  -  спитай  як  же  вийшло,  що  правді  нас  змалечку  вчать  брехуни?

Сьогодні  -  безхмарна  погода.  Дивись,  як  вітрила  шумлять.
Ми  скоро  побачимо  бажаний  берег.  Ще  кілька  годин  і  земля.
Забудь  про  звучання  молитви.  Тут  мова  прибою  і  птиць.
Якщо  ти  волієш  дізнатись  про  вірність  -  зійди  і  спитай  у  блудниць.

Чомусь  нас  вважають  богами.  Тобі  вже  будують  вівтар.
Не  варто  бездумно  хапати  дари.  Від  них  відчувається  гар.
Навіщо  в  руках  твоїх  пуга?  Це  надто  приємно  для  них.
Не  треба  питати  куди  нам  іти.  Я  шлях  уточнив  у  сліпих.

Дорога  все  важче  і  важче.  Десь  поруч  відчутно  гримить.
Не  думай,  що  ти  будеш  першою  бо  тут  ішли  сміливіші,  ніж  ми.
Мені  часом  дуже  тривожно  без  черги  жахливих  вістей.
Якщо  хочеш  бути  безмежно  щасливою  -  просто  дивись  на  дітей.

І  ось,  ми  на  місці.  Голгофа.  Її  ти  впізнаєш  завжди.
Куди  б  ми  удвох  не  тікали  з  тобою,  нас  вперто  тягнуло  сюди.
То  ж  не  випадай  із  ефіру.  Побільше  яскравих  світлин!
Ти  довго  шукала  дорогу  до  раю.  Тепер  це  дванадцять  хвилин.

Нарешті,  питання  закриті.  Ми  гонимо  коней  учвал.
Я  прошу  зізнайся  чому  всі  мовчать?  Коли  ми  покинули  бал?
І  звідки  в  руці  моїй  шпага?  Я  надто  бездарний  боєць.
І  хто  мене  змусив  вдягнути  на  голову  свіжий  і  гострий  вінець.

Дивись,  як  навколо  прекрасно!  Ми  борг  їм  віддали  сповна.
Вони  дали  чашу,  наповнену  кров’ю,  яку  ти  допила  до  дна.
Вони  говорили  “Героїв  породжують  злісні  часи”.
А  я  лиш  просив-  якщо  будеш  спасати,  то  вічність  від  себе  спаси.

Не  варто  читати  їх  книги.  Вони  не  потраплять  в  тираж.
Нехай  тобі  щиро  не  терпиться  правди,  вона  лиш  звичайний  міраж.
Не  думай,  що  ми  тут  надовго.  В  нас  часу  мізерний  запас.
Із  нами  в  фіналі  залишилось  те,  що  одвічно  ховалося  в  нас.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040398
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.05.2025
автор: Seth