Твої слова залізли мені під шкіру
І оселилися давно.
Тебе забути — не під силу.
Чи буде мені колись все одно?
І кожен крок — ножем по серцю,
Твій погляд — нескінченна тьма.
Між божевіллям та реальністю
Зникає тонка межа.
Ті невагомі дотики останні
Ти закарбуєш в серці тім,
Яке давно вже почорніло.
Адже у мерця немає душі.
08.11.2024
