*****
Вмить усю я ворожнечу,
Що панує між людьми,
Вижену у порожнечу,
Щоб її не мали ми
Вже ніколи, і на службу
На усе людське життя
Викличу до них я дружбу,
Найсвітліші почуття,
Щоб на світі цім сумними
Не були вони повік,
Щоби дружба поміж ними
Панувала цілий вік,
Аж допоки не покине
Кожен з них навік цей світ,
Бо ж життя лише єдине
Маємо. Тож хай, мов цвіт,
В нас воно буя щомиті
Крізь думки та почуття,
Крізь події пережиті
Й ті, які ще майбуття,
Що настане, подарує
Кожному з нас, принесе,
Мов чаклун, враз начаклує,
Щоб здійснилося усе,
Що бажаємо ми з вами
Мати у своїм житті.
Запанують поміж нами
У найближчім майбутті
Злагода, мир і добробут,
І взаємная любов.
Увійдуть вони в наш побут
Й тішитимуть знову й знов,
Аж допоки не минеться
Наше все життя земне,
Аж допоки не торкнеться
Смерть його, тебе й мене.
Євген Ковальчук, 06. 04. 2021
ID:
1034993
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Вірші поза рубриками
дата надходження: 08.03.2025 19:28:32
© дата внесення змiн: 08.03.2025 19:28:32
автор: Євген Ковальчук
Вкажіть причину вашої скарги
|
