ЇЇ сумне лице - красиве,мов туман,
а посмішка - солодка,мов мед з цілющих трав.
Очі безмежно гарні, дурманять душу й серце,
димки кружляють п'яні,мов штормом у фортеці.
Волосся довге й далі, о водоспад чудесний,
шовковими стрічками ховають сад небесний.
Від погляду п'янкого, мов неспокійне море,
втрачається дар мови, і тіло невагоме.
Голос миліший пісні, поеми,книги, твору,
і слухав би найдалі, її мов нагороду.
Почервонілі щічки,мов полум'ям без жалю,
чарують його тіло,від серця до шпиталю.
А вушка мов ельфійські,з волосся виринають,
і серце вже йде пішки,і струни красно грають.
І кожну мить, мов днину, думки малюють погляд,
і більш нема нічого, крім цих рядків на огляд..
ID:
1001708
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Любовна та інтимна лірика
дата надходження: 27.12.2023 03:19:18
© дата внесення змiн: 01.03.2024 02:48:46
автор: Zak_Marko
Вкажіть причину вашої скарги
|
