Квітуче літо стелить килими
Із розсипу ромашок біло-ніжних.
Удвох ідемо, споглядаєм ми
Тендітність цвіту на тоненьких ніжках.
Пелю́стки дріботять на тлі зела,
Сере́динка у кожній квітці жовта.
У полі їхнє царство край села,
Дорога в'ється далі довга-довга.
Твої цілунки - розсипи тепла.
Любов ця квітне, мов ромашки білі.
Торкаємось легенько до стебла,
Пестливо вітерець гойдає хвилі.
Дуже чуйні і проникливі у Вас вірші. Бринять гарними римами, мов струни душі. І без усіляких там "спілок" А я от тільки зараз додивився, як можна натиснути, коли вірш сподобався, та й то, не одразу спрацьовує. Повернуся до всього, що у Вас читав і понатискаю. Нажаль тут немає загального списку читачів у автора, а тільки під кожним віршем. Так би побачив, хто заходив, і почитав би і їх вірші, може і самі би побачили і мене. А так, відсутність такого списку звужує коло відвідувачів, бо навмання гуляти по сайту ще і часу зараз не вистачає. Та і у Вас він не завжди зараз є через ці перебої зі світлом навіть всім і відповісти вчасно. А тепло Ваших віршів зігріває, пробуджуючи і власні спогади, навіть і зараз взимку. Тим білше, що польові ромашки і сині, як море, волошки - мої найулюбленіші квіти. З повагою і теплом душі.