Життя земного обрій неозорий,
Десь там весілля, музика і сміх.
А тут журба і туга душу згризла,
За тим,хто був би серцю дорогий.
Його нема. Та бути тут він міг…
Отак й живемо - в радості і горі,
Всього в житті трапляється по троху,
Та хрест свій ми несемо на Голгофу,
І часто він не легкий а важкий.
Минеться все, дощами змиє попіл,
Рубці розгладяться, серце оживе.
-Тож усміхнися - доля так сказала,
-тебе ж до вінця молодий веде.
Дуже гарно! 
