Потомлені і самотні,
Розуміють тільки правду,
За неї мовчазні й забиті,
А вона: "Не забуду!"
Люблячі і гнівні,
Прагнуть тільки правду,
Для неї лиш найкращі,
А вона: "Не прощу!"
Неживі і нещасні,
За серцем лиш правду,
Для неї ненависні,
А вона: "Живу!"
Ані честі, ані слави
Ніколи нічого не знали,
Усі, як вогневі трави,
Тьмою світло палили.
