Чому, чому саме вночі,
Так легко пишуться вірші.
Не так, не так щось у душі.
Благословенні небесами...
Коли укриють тіло шрами,
Так часто сняться руки мами.
Садок - садочок... і хрущі,
Смачні бабусині борщі,
Й п’янкі... черемхові дощі,
Розливу кладка біля хати,
Метрові щуки край загати,
Коли було нам нудьгувати.
Гонили з жита зайченят.
Швидкий у Божа циферблат,
Як вітер в осені... з левад.
Постій годинничку... пожди.
Та пізно вже, стоять хрести
Й туди не ходять поїзди.
Прости матусенько, прости!
