|
Вже десь Зима крадеться крізь ліси,
Чи мчить на конях ніжно-білогривих,
Щоб сніжним килимом з тендітної краси,
Нам днів добавити святкових та щасливих.
Спішить Зима, така окрилено-свята,
Тендітно-чиста, мов бокал з кришталю,
Допоки аж по вінця не лили в нього вина,
Що забруднить гріхом розпусти та печаллю…
Зима несе, мабуть, нам спокій для сердець,
Чи почуття нові, такі шалені, хоч й холодні,
Нарешті скине смертоносний з нас вінець,
Що болем слізно обпікає навіть скроні…
Нам необхідне диво, щоб для зміцнення душі,
А почуттям уже, мабуть, доречна й прохолода,
В гарячці, в кашлі, в нервах та лихій зневірі всі –
Вбиває навіть Землю смертоносна COID-мода…
В Зимову Казку щиро вірить кожен з нас,
Що на ведмедях білих десь вона, чи на санчатах,
Міцне здоров’я вже везе й спасенний диво-час,
Коли нарешті й рідних ми не будемо втрачати…
Вже десь Зима крадеться крізь ліси,
Ми їй шляху до нас легкого побажаєм,
Збулось щоб все, хто що на Cвята попросив,
Та тільки щастя панувало в ріднім краю!
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
25.11.2020
ID:
896120
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Поема
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 25.11.2020 10:46:22
© дата внесення змiн: 25.11.2020 10:53:58
автор: Lilafea
Вкажіть причину вашої скарги
|
