Він був, на жаль, примушений до страти
Свого таланту та своєї вроди...
Сіріли стіни дивної палати
Навколо металевої породи
Чудного ліжка в сірім павутинні,
А руки - перев'язані пасами...
Писав, творив, поки не стало, нині,
Коли за нього написали самі,
Поки його фантазії багатство
Не стримали простісіньким уколом...
Тепер - палати чарівне убранство,
Та він: байдужий, лагідний та кволий...
