Покинуті будинки, налякані давно,
живуть собі без вікон, та мріють все одно,
що якось зійде сонце і буде знову сміх,
що буде знову радість і дитячий дзвін.
Покинуті будинки, забуті усіма,
стоять такі самотні, світла тут нема.
І пролітають птиці, і час летить поволі,
покинуті будинки самотні по неволі.
