і сталося, що дня гріхопадіння
почався той страшний сорокаденний дощ.
грім був такий, що репалося небо,
а град такий, що кожна божа градина
була, як велетенська виноградина,
а завбільшки така, як волоський горіх.
ви тут мене питаєте про гріх,
а я вам про погоду. справжнє лихо!
ті люди, що ховались по хатах,
могли, нажахані, лишень спостерігати
видовище кінця і світу, й їхніх жител,
бо град той прошивав покрівлі, й навіть стелі,
а потім ще й підлоги, й цілу землю
аж до пекельних надр. моліться, люди,
покайтеся! а я стояв надворі,
вдивлявся в невблаганний лик небес,
гадав: чи розпогодиться? та, звісно,
не розпогодилось, бо то був перший день
Serious sam
вірш про подію з історії Біблії.
Гарний
Тоді Бог розкаявся, що створив людей і за їхні беззаконня їх покарав, і послав дощ на землю.
Погано скажу, але мабуть деяким зараз цього дощу не вистачає...
