Так не усі рухи твої розумію.
Можливо в казки давно не вірю...
А що ти таке зробила ,
Дуже дивне. Відповідай - моя мила.
Психологів мені вже зовсім не треба.
Тай заспокійливих лікарських відварів.
Бо я навчився чути небо.
Солодко спати без усяких кошмарів.
Сум та невіра у мене зникла.
Повітря чисте як у юні роки
Вдихаю з радістю повільно.
Бо впевнено роблю з тобою я кроки.
Але, ти мовчиш. І таємницю
Ти мені свою ніколи не відриєш,
Бо в тебе є жіноча скарбниця.
Здобута для мене без домішок - криця.
