бліді тіла тікають сонця
сирени в’їдливе сопрано
реве над згарищем емоцій
на тлі хімічного туману_
>
потусторонці хитроокі
ховають вискали під маски
ліниво хрестяться допоки
скриплять тугі лещата пастки
>
вчепившись у погаслу свічку
жрець в рясі що біліша снігу
гортає статистичну стрічку
передчуває гріх зловтіхи_
>
його фіксують рукавами
адепти вірусного сказу
і ріжуть посмішок серпами
під зламаним дороговказом
