Моя , надіє, долети
На крилах білих голубів,
До довгожданої мети
У святості Різдвяних днів.
Бо бачити уже не сила
Обличчя знівечених нив,
І щоб від ран не голосила,
Не гнулась від смертельних злив,
А посміхнулась на світанні
У крилах білих голубів
Земля. І рани , щоб останні
На тлі усіх прийдешніх днів.
