Зазирає осінь тихо в серпень,
Кинула, як завжди, кілька спроб.
Смакувала світ своїх уявлень...
Ти заходь, от тільки без жалоб.
Озирнулась..З чого б тут почати?
Полетіли зграйками листки.
І уважно стала все вивчати...
І пішли про неї вже чутки.
Нагадати, як усім про себе?
Може, зробить монотонний дощ,
Що проллється просто, без потреби,
І розбудить тишу сонних площ?
Пахощі осінні вже літають…
І нехай ще літо у своїх правах,
Я сторінку цю перегортаю –
Осінь вже зробила свій зигзаг...