ХІV
Молодята жили дружно,
Жили-процвітали:
У любові та злагоді
Діток годували.
Скільки синів породили,
Стільки дубів посадили.
Скільки дочок вповивали,
Стільки яблунь поливали.
Не знати нікому,
Як мужа любила,
Рідну душу й очі.
І в неба просила,
Щоб брови чорненькі
Та й не посивіли,
Літа молоденькі -
Марно не летіли...
