Дивна стрічка днів
куди мене ведеш :
до якого часу,
до котрих світів ?
По горбах, долинах,
хащах непролазних,
де немає правди,
де лиха година.
Викрутасами зумисно
не даєш спочину.
Знов кидаю сили
на трафунки звичні.
Падаю, встаю, стрибаю
від такого темпу...
То у сміх, то в сльози
Емоційно поринаю.
