А завтра осінь настала,
І я зраділа натхненно…
І гайда листя жбурляти,
Хоч листя нерясно ще впало.
А він назустріч – повільно:
Боїться втратити настрій,
Бо вересень грає у жмурки,
То в літо, то в зиму тікає.
А завтра осінь настала,
І я до тебе – питально:
Чому, чому твої очі
Вологі, немов у прощанні?..
А ти, як завжди, - з любов’ю,
З несказаним серцем і словом…
А з неба непевно – краплі,
Бо завтра осінь настала...
