Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Ніна Незламна: Коли ж буде літо… / проза / - ВІРШ

logo
Ніна Незламна: Коли ж буде літо… / проза / - ВІРШ
UA  |  FR  |  RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека
України
| Поети
Кл. Поезії
| Інші поет.
сайти, канали
| СЛОВНИКИ ПОЕТАМ| Сайти вчителям| ДО ВУС синоніми| Оголошення| Літературні премії| Спілкування| Контакти
Кл. Поезії

  x
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<


e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >
Зараз на сайті - 1
Немає нікого ;(...
Пошук

Перевірка розміру



honeypot

Коли ж буде літо… / проза /

Ніна Незламна :: Коли ж буде літо… / проза /
  Літня пора… ранкове сонце ніжним промінням торкнулося землі. Трави і квіти, відчувши тепло, ніби з полегшенням злегка здригалися, в намаганні із себе скинути, досить  нав’язливу вологу. Цього року видалося занадто плаксиве літо. Часті дощі набридли, стали на заваді відчути справжнє літо. Ще червень місяць, куди не йшло, був більш приємним, сонячним, хоча не таким теплим, як годиться для літнього місяця. А ночі, що вже за них сказати, такими прохолодними, що зранку навіть не хотілося, з хати висунути носа. А липень перевершив всі сподівання, майже весь місяць дощить, грози за грозами ділили навпіл  небесну вись. Усі щодня зазирали на небо, в надії, що нині не дощитиме, а привітне сонце подарить приємні відчуття.
 Марина, вчителька початкових класів, як і всі вчителі, мала літню  відпустку. Тільки цього року пішла у відпустку наприкінці червня, а не на початку місяця, як того року. Максимко дуже зрадів, що вже не піде в дитсадок. Адже з мамою й татом вдома краще, тим паче знав, що влітку поїде на море. Він його, правда, смутно пам`ятає, але пісок і те місиво, що він робив  з нього.  Йому було до вподоби, згадуючи, посміхався і мріяв, не міг дочекатися, коли ж знову поїде туди.  
 Йому  було два  з половиною роки, коли мама вийшла на роботу з декретної відпустки. Зразу батьки няньчились з онуком, а коли виповнилося йому три роки, пішов  у дитсадок. Тато працював на залізниці ревізором, тому часто був у відрядженнях. Хлопчик більше часу проводив з мамою й з дідусем та бабусею, вони жили майже поруч, через два обійстя. Сміливий, як всі діти, трохи вередливий, але занадто наполегливий. Хитрощів йому теж не завадило, хоча тільки недавно виповнилося п’ять років та пам`ять він мав відмінну. В селищі гарний дитсадок, вихователі  багато приділяють уваги дітям, тому знали кожну дитину і часто хвалили хлопчика. І  мама вчителька, хоч доволі строга і дуже любила свого синочка та завжди  все тримає на контролі, про все пояснює,  навчає розуму. 
 Сьогодні зранку пройшла гроза. Хоча надворі  вже липень та, на жаль,  сонячних днів було замало. Здавалося цей день не буде похмурим, високо в небі швидко пропливали сірі, темно-сірі хмари, між них все більше з`являлося білих. Марина часто сварилася на сина, щоб не потрапив під дощ, не виходив з хати. А він, все ж із своєї кімнати  висуне голову у відчинене  вікно, не звертаючи уваги на її попередження, підставить свого білявого чубчика під краплі дощу й кричить,
- А я  кажу вже досить!  Досить лити, я хочу літа!
 Так  було і цього дня…  знову накрапав дощик. Почувши його голос Марина зайшла  в його кімнату,
- Максимко! Вгомонися нарешті, щодня кричиш, наберися терпіння. І не вилазь у вікно, бо звалишся, заб`єшся, а потім  будеш рюмсати, як сусідська Наталочка. 
Син спустився із стільця, рукою помацав  вологого чубчика. В його  смарагдових оченятах сонячно, всміхаючись, вертів головою, задоволено й весело до неї,
- Мамо, а дощик тепленький. То коли ж буде літо? Кліпав очима,
- чуєш!  Ти так не кажи, я ж не Наталочка, що хіба такий, як вона? Їй лишень три роки минуло, а мені вже п’ять, значить я великий, то ж сама так казала.
Вже перед нею, розчепіривши пальці, крутив рукою, морщив носика. Обійняла, своє чадо, поцілувала.
- Ой радість ти моя!  Це не на цілий день, он бачиш хмаринка синьо-сіра, вона невеличка, то ж зараз пропливе і дощик перестане. Я  вже не раз пояснювала тобі, що зараз теж літо.
Він відкопилив нижню губу, качав головою й вирячивши оченята до неї хитро,
- Ага літо….. сама казала, коли тепло, коли ми поїдемо на море, тоді літо.
- Поїдемо, поїдемо, не хвилюйся, ще нахлюпаєшся у воді, відчуєш справжнє  літечко, - Марина погладила сина по голові, виходила з кімнати,
- Ти  трошки сам пограйся, мені дещо треба зробити на кухні. 
 Максимко взяв іграшкову машинку » Пожарну»,  на підвіконні почав нею гратися. Їздив, буркав, гучно видавав сирену і час від часу позирав надвір, все чекав, коли ж нарешті перестане цей надокучливий дощ.
    За хвилин тридцять, сонячні промені засліпили оченята. Ну нарешті, зрадів він, усмішка на обличчі, дочекався. Швидко заліз на підвіконня, спустивши  босі ноги донизу. А біля підвіконня лежала купа складених дощок, покрита товстою плівкою.  Максимко знав, це, колись мають  перекривати дах, тато так казав, коли привіз їх навесні й накрив, щоб часом не намочили дощі. Хитро озирнувся назад, чи часом мами немає, поставив босі ноги на плівку. Вона покрита краплинами води, але вже ледь-ледь тепленька. О як добре, подумав малий й сідницями, похапцем, гепнувся на плівку.  Оглядаючи все довкола, помітив, як стікали краплинки дощу з великого куща троянд. По квітах мерехтіло сонячне проміння, краплини наче золотилися від нього. Він задоволено усміхнувся, помітивши цю красу, впевнено з`їхав з дощок до землі, від радості прикрив очі. А потім пригинаючись, тишком-нишком, шмигнув за хату. Вирішив побродити по змоклій від дощу траві, поки мама не бачить та від здивування зупинився, роззявив рота. Тут, по дорозі до садка прямо в траві вчора була мала калюжа води, а сьогодні її вид його вразив,  вона стала велика. Що його найбільше вразило, то це зграя горобців, що дуже цвірінькали. Декілька горобчиків сиділо на калині, ну, це не можна сказати сиділи, вони такі непосидющі, раз-по-раз перелітали з одного місця на інше. А деякі горобчики, сміливо й весело купалися в калюжі. Максимко кілька раз поглянув у напрямку до хати й сміливо побіг у калюжу. В очах сяяли іскринки, він відчув насолоду від теплої води й м`якої трави під нею. Цвірінькаючи, горобці миттєво розлетілися в різні сторони. Малий задоволено тупотів по воді, не звертаючи уваги, що вже замочив бриджі.
- О тепер я розумію, що це вже насправді літо, - повторював про себе, тупцяючись, в калюжі. Він то розводив воду ногою, то бив по ній, бризки летіли в різні сторони, від задоволення хіхікав,
- Ой, як класно, я  ж , як горобчик, теж похлюпаюся трішки.
 Раптово, почувши ґелґотання гусей. Із-за хати, сміливо, виходив старий гусак, витягнувши шию, впевнено прямував до калюжі. От біда, адже Максимко дуже боявся гусака, бо той на нього часто шипів. Особливо тоді, коли йому так хотілося в руки взяти маленьке гусенятко. Поряд з ним гордо йшла гуска. Побачивши малого, гусак й гуска почали гучно ґелґотати, а маленькі  гусенята й собі почали голосно пищати. В який бік тікати, розгубився хлопчик, назад не залізе, бо майже весь мокрий, як сховатися від мами, знав, що почне сваритися. Аж тут вже мама вибігла із-за хати, плескаючи у долоні,
- Ой лишенько, що ж ти тут робиш, як потрапив сюди? Добре, що побачила, а то б  тебе гусак покусав!
 Вона підхопила сина на руки, поцілувала у щічку, ніжно пригортає до себе. Він тулиться, хитро зазирнув у очі,
- М-а –а-мо, а водичка тепла. Ти, що будеш сваритися?
Та яке там сваритися, хіба б змогла. Дивлячись на сина, пригадала своє дитинство, як задираючи спідницю, ледь не вище голови, майже по коліна залазила у великі калюжі з багнюкою. А земля, справді, після дощу була тепла-тепла, аж парувала.
Він перебив її спогади,
- Матусю, я так дуже хотів відчути літо! От і не втримався. Он бачиш, як горобчики, вони такі веселі, купалися в калюжі і мені  так захотілося, хлюпатись у воді… 
Його очі світилися щастям, обійнявши її за шию обома рученятами, продовжив,
- Он, через віконечко потрапив, я раз і по плівці з`їхав донизу. Ти не бійся, не поранився, водичка тепла, не захворію. Ось тепер  я вже вірю, що це справді літо.
                                                                                                     Липень 2018 р



ID:  803754
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 20.08.2018 09:04:49
© дата внесення змiн: 30.08.2025 04:45:55
автор: Ніна Незламна

Мені подобається 19 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



back Попередній твір     Наступний твір forward
author   Перейти на сторінку автора
edit   Редагувати trash   Видалити    print Роздрукувати


 

В Обране додали: Н-А-Д-І-Я, Любов Іванова, Lana P., Евгений Познанский, Світлая (Світлана Пирогова), Наталі Косенко - Пурик
Прочитаний усіма відвідувачами (899)
В тому числі авторами сайту (32) показати авторів
Середня оцінка поета: 5.00 Середня оцінка читача: 5.00
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
Сторінки (2):    назад [ 1 ] [ 2 ] вперед




КОМЕНТАРІ

Чудовий твір, пронизаний дитячою радістю, яка так і бринить. Дякую. Ніночко, за сонячний ранок та з святом 8 Березня. Нехай цей день подарує море радості. 16 12 12 ros shr
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Сердечно дякую! Навзаєм! give_rose 22 22 21
 
biggrin твір, який пронизаний дитячою радістю - теплий та щирий yahoo
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую, Маринко!Гарного вечора Вам! give_rose 22 22 21
 
Lana P., 09.12.2018 - 00:21
12 give_rose 16 give_rose 16 give_rose
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро вдячна Вам! friends give_rose give_rose give_rose give_rose
 
Любов Іванова, 22.09.2018 - 16:28
Така мила, позитивна, добра розповідь... 12 12 16 16 42 16 16 12 12 flo26
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую! 21 22 22 give_rose
 
геометрія, 17.09.2018 - 22:21
Чудово,Ніно! З-задоволенням прочитала, та й своїх діточок малими пригадала, та й себе теж...Пам"ятаю,як одного року у нас теж літо було дощове,і зима теж мокра, то мої хлопчики говорили,що ні літа нема,ні зим;а тільки осінь і весна,бо ж вони влітку любили ходоти на річку купатись,а зимою кататись на саночках лижах,коньках... 12 12 42 flo36 osen2 flo11
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую, Валічко! Пишу і згадую своє дитинство.Хоч зараз і все є, ми того не бачили на прилавках та наше дитинство було солодшим, веселішим. Дякую Вам за гарні, теплі коментарі.Вибачайте,що не відразу відповіла,бо не було інтернету.Успіхів Вам!!! give_rose 21 22 22
 
Ольга Калина, 17.09.2018 - 22:07
12 12 12 give_rose
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую! 21 22 22 give_rose
 
п.НІНО,то вже осінь прийшла.І все ж таки літо мені сподобалося,особливо пройтися по калюжам.Ви заставили мене згадати дитинство.Класна проза получилася. 12 give_rose
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую, шановний! 23 21
 
42 16 22 22
Яке добре, світле оповіданнічко! І навіть дощова вода і калюже це справжня радість у дитинстві!
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую, Вам! friends give_rose
 
JuliaN, 28.08.2018 - 16:13
"пригадала своє дитинство, як задираючи спідницю, ледь не вище голови, майже по коліна залазила в великі калюжі"...Це - справжне свято для кожної дитини!!! 12 12 12 give_rose give_rose give_rose
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую Вам! give_rose give_rose give_rose 21 22 22
 
ТАИСИЯ, 28.08.2018 - 12:58
Привлекательная проза! tender
Удаётся передать...и природу, и погоду...
и по лужам пробежать... 12 sty101 flo36 flo26 Спасибо, дорогая! За настроение! friends
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Большое спасибо Вам! Рада,что навестили. С ПРАЗДНИКОМ ВАС! friends give_rose give_rose give_rose 21 22 22
 
12 Така близька мені тема. Прекрасно, Ніно! flo12 flo26 flo36
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую, Вам ,Світланко!Рада,що читаєте. Успіхів Вам! give_rose give_rose give_rose 21 22 22
 
Ніна-Марія, 21.08.2018 - 13:15
Дякую, Ніночко, за таку світлу і цікаву розповідь. Пригадується і своє дитинство... 12 12 12 16 21 22 22 42 43 flo21
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую, Ніночко за теплі слова. 16 give_rose give_rose give_rose 21 22 22
 
Ірин Ка, 21.08.2018 - 11:40
Чудово! Після Ваших оповідань світлішає на душі, виринає багато власних теплих спогадів з дитинства. 12 12 12 16 smile
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую, Ірин Ка!!!Рада, що завітали.Успіхів Вам! 21 22 22 give_rose give_rose give_rose
 
Valentyna_S, 20.08.2018 - 22:28
Захоплююче про дитинство, калюжі. Особливо близька розповідь про гусей.Я їх завжди боялася, бо були величезними smile flo36 flo36 flo31
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую, Валічко! give_rose give_rose give_rose 21 22 22
 
Капелька, 20.08.2018 - 20:52
12 Чудовий,ніжний твір,цікавий для дорослих і для малят!І кожний дорослий читаючи,неначе окунається у своє дитинство! friends give_rose 21 22 22
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую, Вам! 21 22 22 give_rose
 

Сторінки (2):    назад [ 1 ] [ 2 ] вперед
ДО ВУС синоніми
Знайти несловникові синоніми до слова:  Бластінг
Лісник: - Дуже потужна піскоструменева обробка поверхні
Знайти несловникові синоніми до слова:  Авізо
Лісник: - фінансовий документ з банківської сфери
Синонім до слова:  Бутылка
Svitlana_Belyakova: - пляшка
Синонім до слова:  говорити
Svitlana_Belyakova: - базiкати
Синонім до слова:  збагнути
Svitlana_Belyakova: - дотлумачити
Синонім до слова:  говорити
Svitlana_Belyakova: - ляскати язиком
Знайти несловникові синоніми до слова:  Оповзень
Юхниця Євген: -
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Олекса Удайко: - xoч з лиця воду nий! :P
Синонім до слова:  Відчуження
dashavsky: - Рекет.
Синонім до слова:  Відчуження
Максим Тарасівський: - знепривласнення
Знайти несловникові синоніми до слова:  Відчуження
Enol: -
Синонім до слова:  говорити
Mattias Genri: - Патя́кати
Синонім до слова:  Вічність
Mattias Genri: - Внебуття́
Синонім до слова:  Вічність
Mattias Genri: - Внеча́сність
Синонім до слова:  збагнути
Mattias Genri: - доту́мкати
Синонім до слова:  говорити
Mattias Genri: - Терендіти
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Mattias Genri: - Файна
Синонім до слова:  говорити
boroda-64: - НЬОРКАТИ
Синонім до слова:  збагнути
Пантелій Любченко: - Доінсайтити.
Синонім до слова:  Вічність
Пантелій Любченко: - Те, що нас переживе. Кінця чого ми не побачимо.
Синонім до слова:  Вічність
Софія Пасічник: - Безчасовість
Знайти несловникові синоніми до слова:  Відповідальність
Enol: -
Синонім до слова:  Новий
Neteka: - Незношений
Синонім до слова:  Новий
oreol: - щойно виготовлений
Синонім до слова:  Навіть
oreol: - "і ..."
Синонім до слова:  Бутылка
Пантелій Любченко: - Пузир.
Синонім до слова:  Новий
Пантелій Любченко: - На кого ще й муха не сідала.
Синонім до слова:  говорити
Пантелій Любченко: - Риторити, риторенькати, цицеронити, глашатаяти.
Синонім до слова:  Новий
dashavsky: - Необлапаний
Синонім до слова:  збагнути
dashavsky: - усвідомити
Синонім до слова:  збагнути
dashavsky: - Усвідомит
Синонім до слова:  Новий
Батьківна: - Свіжий
Синонім до слова:  Новий
Enol: - неопалимий
Синонім до слова:  Новий
Под Сукно: - нетронутый
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Пантелій Любченко: - Замашна.
x
Нові твори
Обрати твори за період: