Я б обійняв свою віолончель -
Суворий світ очей, емоцій, скель.
Якщо все складно і не зрозумів,
Така любов – лише сюжет без слів.
Якщо втопився у очах, то все чомусь,
На крах емоцій серцем відізвусь.
Я не боюся впадин, ані скель,
Це лиш уява, а не цитадель …
Але коли мовчить віолончель,
Німа, безглузда ця жорстка дуель.
Очі хоч бачать, який гарний інструмент,
Душа скрипить. Розстроїлась ущент …
Бо їй хоч кілька нот, і вже вона жива.
Це справжні ноти, музика – слова,
І вже вона нікуди не піде,
Між скелями тебе таку знайде …
