Над моїм містечком
невчухає гуркіт гранат,
без жалю спалили ,
за це побий їх град.
Думка мене мучить,
летить до рідної хати,
згадую, як їздила грядки сапувати.
Живу, ніби в руці тримаю
останній патрон,
от його жала закипає кров.
Відчуваю себе голою
перед Богом та людьми,
вийшла з дому з торбою,
а повернусь чи ні?
