Збережи в собі світло,
бо між ребрами надто вітряно,
Бо весні надто солодко спиться
між теплом і холодом глибоко.
А зима як орлиця
скидає пір’я додолу
і все засіяно,
Біло так, що лютий застиг на мить,
а на землю пролилось молоко.
Море з інею.
Збережи в собі віру,
щоб насамперед бути сильною,
Щоб достатньо її було,
а то в серці вже надто темно.
Ніч розлилась сіллю у небі,
стежиною зоряною,
Щоб ти повірила в себе,
все що не робиться – не даремно.
І Була сильною.
Відчувається твоя світла душа, що бореться... Гарні роздуми, Олесечко. Збережімо оте світло. 
