Літа бурхливі пролетіли,
Усе травою поросло…
Давно душа твоя спочила,
І щось змінилось, щось пройшло..
Ти пережив епоху воєн,
Чимало бід, нещасть зазнав,
Кипіли дії клятим роєм…
І крізь століття ти сіяв.
Нам світить твій талант великий,
На нього йдем, мов на зорю.
Несе на крилах кречет дикий
Всю славу вічную твою.
Нехай, хоч час вперед несеться,
Пера твого палкий вогонь,
У пам’яті не згасне серця,
Малого серденька мого!
Травневі дати не забудем,
Одну трагічну… Бо помер,
Творець, що слав надію людям.
І іншу, що назавжди днем,
Буде щасливим для прийдешніх –
Тебе той день подарував,
Прийшовши в світ, йому ти врешті,
У п’єсах душу всю віддав.
Не знаю, що іще сказати,
Бо вдячність всю не передать.
Нам ніяк, тих не пам’ятати,
Хто свого серця у книжках лишив печать.
