Я сьогодні піду по хмарах
Аж до неба. Нехай чекає.
Розчинюся у синіх чарах,
Що воно достеменно має.
Я змішаю комети й зорі,
Я додам найтепліше слово,
Херувими, такі суворі,
Про земне пригадають знову.
І нарешті сконає горе,
І в людських посвітліє пущах.
Я дощем упаду прозорим
Та залишусь в серцях і душах.
