Пiшли бабусi й дiдусi,
Й батьки - само собою.
Пiшли у вiчнiсть тихо всi,
Хто був передi мною.
I вже ровесники мої
Потроху вiдлiтають,
Й дзвiнкоголосi cолов'ї
Для них не заспiвають.
А черга довга i гнучка
Бiжить струмком до раю,
Чи то до пепла сторчака
I стрiмголов - не знаю.
Але, як би там не було,
Нам мрiї притаманнi.
I я б хотiв, смертям на зло,
В тiй черзi буть останнiм.
