Вже не жила, нічого не чекала.
Ішла наосліп. І куди - хто зна.
Зима скажена в серці лютувала,
Та ти сказав замріяно:"Весна..."
Промінчик сонця всівся на столі,
Про проліски долоні говорили.
Були єдині ми на всій землі-
Сьогодні ми весну удвох відкрили.
