Ох, чудові вірші - чарівні рядки!
Так любуюсь ними, ніби то - зірки.
Що то за вимова! Що то за слова!
Як зоря ранкова! Річка медова!
Стелиться й чарує, і манить-манить...
Ой, залюбувалась! Та тепер щемить
Серденько так тужно, бо слова оті
Не мені належать, а тій - золотій,
Для котрої лились, квітами цвіли,
Річкою стелились, зорями були.
Сяду пожурюся, прочитаю ще...
В річці тій скупаюсь, та й прогоню щем!
І сама напишу медвяні слова.
Ох і захмеліє чиясь голова!