світ безверхий, світ бездонний. чом так легко впасти в ньому... все зламавши, ринеш в осінь. линуть марші листя... ось він. впав додолу, наче пташка. зовсім голий і безстрашний. засинає світ, засинаю я, син тисячоліть, зим немовля. 13.11.2016
ID: 701538 Рубрика: Поезія, Лірика дата надходження: 19.11.2016 18:33:43 © дата внесення змiн: 19.11.2016 18:33:43 автор: Микита Баян
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie