Так наче з тобою і без тебе,
Світ я по краплині весь зловлю.
Зіткані емоції – я зможу
В них вплести бажання, одолень-траву.
Ми давно вже не ікари,
Ми завбачливі давно.
Тільки злегка очі ловлять
Промінь цей любові крізь вікно.
Наші серця вже навпроти,
Їх протерти б трошки теж,
Щоб впускали світло, теплінь,
Зрештою, зуміли полюбити, та без меж.
Все таке непевне і хитке.
Чую, щось шепоче тихо серцю.
Розчиняюся у світлі дня,
Ти мене не знайдеш, я воскресну… сон це...
19.01.2016
у цьому вся людська сутність - у роздвоєності 
