І пляшка в відрі поміж купи спокою
Останні ковточки пропали на дні
І серце ніяк не належить тобі
А руки ще досі так пахнуть тобою
Без жодних брудненьких і низьких ремарок
Чи вийдеш натемно під тінь чи у парк
Чи скажеш мені, що прийшов майже ранок
Чи ми підписали надовго ще пакт
Зайди знов у двері над озером гола
Я можу узяти свічу і канат
Або попід сонцем в траві серед поля
Як хочеш, ти знаєш – сам чорт нам не брат
