Між трав шовкових в'ється річка.
Стрімка, весела та глибока.
Тут під вербою, де місточок,
зустрів дівчину. Кароока.
-Ой ти дівчино, ясна зірко,
чому проснулась спозаранку?
Всміхнулась гірко, й зрозумів я,
чому прийшла по воду зранку.
Вона недавно проводжала,
тепер чекає, не діждеться...
- Пробач, дівчино, ніжна квітко,
й моє болить від того серце.
Якби я міг спинити думку,
що краплі радості не має.
Якби я міг спинити руку,
що щастя дні в нас забирає...
Рада,що обрали! Дякую!!! 
БЕРЕ ЗА ДУШУ! 
