Нема поваги,розуміння
Себе любить,а потім інших вміння
Суцільна темряви самозневага
Плювки на світло та до смерті тяга
Казок солодка віра-марність
Та сірих відчуттів примарність
Одне за одним в прірву покоління
Коханець кидає німого зубожіння
Пласт масових цяцьок перегниває культ
А інші ще в руках тримають пульт
Ось бачу бабцю троха навіжену
Хрестом ширяє вона свою вену..
Хлопчина їде за країну воювати
Забув ім'я його,як звати..
У голові ток-шоу про пелепузиків
Та третій розмір от тіїх гарбузиків
У вухах гавкає те ав ав ав
Смердота медіа гучних облав
Куди ідемо та для чого
Я відповідь знайду лихого
Початку руху не туди
Чекаю нац-вітрів зими
Що завива давно у комплексах и страху
Такого різного в незгоді праху
Домівка котрому уся наша Земля
А не кордони,колір-мова *ля
Як стадо баранів товчемось браття
Годує горб красиве знаття
Яке живе собі сміється
Поки наш час стрімко водою ллється
Та повз все нас та обмина
Якогось ніби то лайна..
Чи маніфест, чи вийде проза
Моя із вами раком поза!
Аж доки кожен собі того не второпа:
Система я і я та ж*па
Всі цінності якої пожинаєм
А потім маєм, бляха, те що маєм..
