Писалось би, та застує полуда
навроченою лірою богів.
Поезою влізає словоблуддя
у мороці хаосу марних слів.
Багатослів'я – це ще не поеза,
і римування кожному дано.
Поезія, як правило, твереза
і не туманить, як гірке вино.
Вона не рафінована – це добре,
але у ній, у темній і сліпій
нікому не заграє синє море
і не осоловіє лиходій.
Вона сама підказує поету,
чи пахне Муза у її рядках.
Ми є недосконалі інструменти
у ніжних і невидимих руках.
Поезія потішиться над нами,
якщо вона не вміє – навпаки,
порадувати точними словами,
які оберігають словники.
Вона сама підказує поету,
чи пахне Муза у її рядках.
Ми є недосконалі інструменти
у ніжних і невидимих руках... Це правда. Іноді і не думаєш, у що виллється твір, а десь візьмуться слова щось таки вийде.
I.Teрен відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Муки творчості - відкинути зайве, що буває найважче зробити.