Можливо скажеш, в чому справа?
Чи будемо мовчати?
Ти знаєш, можна зрозуміти
Коли розповідати.
Як можна просто так забути
Все те, що з нами було?
Як можна все це поминути
Ось так спокійно? Серце!
Почуй мене, не хочу більш кричати
Відчуй, нам є про що бажати.
Хіба можливо мовчки бути так
І не сказати, що було не так…
Ти знаєш, вже мені набридло
Переступати через гордість свою, мила!
Чи довго поступатися тобі?
Чи може теж почуєш мою думку?
Бажання маю я,
Але не маєш ти…
Де правил норма?
І межі немає…
Залишились думки всі при мені
А ти мене не чуєш і не бачиш…
Не буду вічно я чекати на тебе,
І не благай мене пізніше про майбутнє…
Якщо ти поважаєш – дружба є!
Як ні, то залишайся і самотня.
Ти для мене вже рідна, зрозумій.
І драми в суперечці я не бачу.
Але почуй мене! Зумій!
Інакше твому серцю не прикажу…
Вже час прийшов підкорювати світ
Немає сенсу ображатись. Знаєш,
Коли людину любиш, не звертаєш,
На ті дрібниці, суперечки з вами.
Але як прийде час, побачиш ти
Хто був з тобою серцем і думками.
