«Тільки так, тільки так, тільки так», –
Відбивають колеса вагону,
Та віднині я вже не з тобою
Без пояснень до шлюбних звитяг.
В турботливій людській біготні
У похмурості дня на пероні,
Потискаючи ніжні долоні,
Відчував щось тривожне в собі.
«Тільки так…», – мов зловтішний коршак,
Б’ють колеса, як півроку тому.
На пероні прощання я знову,
Тільки ти не прийшла… Як же так?
