Про що мовчать поорані лани
Обрамлені дібровною каймою,
Тисячоліттями вдихаючи вітри
У маренні квітучою весною.
Про сенс життя?
Про марність зайвих слів?
Про вічний спокій, вкритий пилом часу?
Чи про кохання переспілих снів
У противагу холоду й чеканню?
Про що мовчить промерзла ще земля,
Ховаючи у нетрях мертві душі,
Хрестами розтинаючись щодня,
Наперекір морозам - пластиком квітучим.
