Хочеться повірить в казку, брате!
Що вийде Порох, глибоко вдихне,
І чарівною паличкой махне,
Та о дванадцятій замовкнуть всі гармати.
Як хочеться повірити у те,
Що можна все вирішувать без бою,
Що саме зараз той щасливий час цвіте,
Коли вже непотрібна людям зброя.
Але... Отож бо і воно.
Зі сходу пре навалаю гімно.
Так що, мій друже жалість подолай,
І лента за лентою - набої подавай...
