Іще невидимий, нечутний,
Ще ефемерний, ще як дух,
Та чимсь –таки його присутність
Вже відчувалася довкруг...
Ще спали, змотані в клубочки,
Найтоншіі лінії краси,
Іще божественні дзвіночки
Свої ладнали голоси.
У серпанковому чеканні
Ще ніжились пір»їнки хмар,
А вже за обрієм рахманно
Він бравсь роздмухувати жар.
І ніч свої втрачала чари,
І прокидалося тепло,
І плавився янтар Стожарів,
Світлішало небесне тло.
І розбрідалися тумани
По низькодолах навмання…
Рожевим тремоло світанок
Розпочинав сюїту дня.
