Наче звірі, гнівливі й німі,
В небі плавають грози.
Наосліп громами б’ють –
Аж світ зачаїлий двигтить –
І спадає дощами їх лють –
Як сльози.
І сліпу дощову каламуть
Вітер-примха так ніжно колише,
Наче хоче в зажурі утішить!
Ще поскаржиться небо комусь,
Зблисне відчаєм на цілий світ-
І- тиша….
