Осінь золотая за вікном моїм
Зір зачарувала одягом своїм.
У сумній задумі дерево стоїть
І барвистим листям тихо шелестить.
Жовтий лист злітає, землю порошить,
Ковдра розмаїта на землі лежить.
Дерево скидає гарний свій наряд...
Дні короткі линуть, кваплять листопад.
Ось уже й морозом землю пройняло,
Сонце рідко світить, відійшло тепло.
День стає короткий і холодна ніч,
І в домівках люди топлять жарко піч.
Осінь золотая за моїм вікном,
Вже діброви тихо сплять зимовим сном.
Горда й сумовита пишна тиша ця,
Зрідка лиш цвірчання чути горобця..
Осінь золотая за моїм вікном,
Там тріпоче жовтим дерево листком,
Ковдрою шовкова вкрилася трава,
Тихим сном заснула і вже спочива.
02.11.1994 р.
