Б́осоніж, простоволосе,
Літо б'є в бубон сонця,
І, вбравшись в перлові роси,
Малює зоряні знаки,
Вплітає сокирки і маки
В ниви туге колосся.
І сходять липневі грози
З неба тугої безодні
В землі многоплідне лоно
В барвистім шаленстві квітів;
Й гудуть над всім білим світом
Птахів невгамовні дзвони.
