Розкидало життя нас, мов калькою
малювало з чужих думок.
А раніше, босоніж галькою
а раніше навіки вдвох.
Вже не ми, а хтось інший під зорями,
місяць світить...та не для нас.
Ми тепер наодинці з долями -
рани наші, загоїть час
Сміх дзвінкий - небеса здригаються,
гіркі сльози...то не про нас.
Час не жде, час назад не вертається
нам життя дається лиш раз!
