чиясь брехня нам гріє серце
чиясь нам в горлі комом є
чиясь брехня нам милить очі
чиясь отруює нам ночі
та ми це терпим все
чиїсь слова як мед на душу
чиїсь нам просто обпікають руку
чиїсь слова як пісня неба
чиїсь як крекіт стаї гав
та ми забудем це
ми слухаєм лиш те,
що нам приносить болю.
і затикаєм собі рота,
коли вартує прокричать.
та ми вважаєм правильним оце
допоки ми так будем жити
між нами й щастям бутиме межа
ми самі ті будуєм стіни
крізь які ми не можемо втекти
та ми не розуміємо цього
