Дні ті - відлуння років,
Вік їх мені не забудь,
Як приїжджав до батьків
Я, щоб в гостях в них побудь.
Досі в уяві стоїть,
Рідної їжі гора
Стіл під вікном у дворі,
Глиняна хата стара.
Батько і ми за столом,
Все таке рідне, близьке,
Все усміхалось добром,
Мама на стіл подає.
Скільки вже років пройшло -
Переросли ми батьків,
Вже постаріло село,
Берег і той пожовтів.
Хата порожня стоїть,
В лутках і рамах труха,
Вугілля сипеться скрізь,
Скрізь рідних давно вже нема.
Сад почорнів - лише пні,
Зник на подвір`ї спориш,
Вже ні співають півні,
Мох уже падає з криш.
Дні ті - відлуння років,
Вік їх мені не забуть,
Як приїжджав до батьків
Я, щоб в гостях в них побудь.
ID:
465851
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 13.12.2013 19:30:54
© дата внесення змiн: 13.12.2013 19:30:54
автор: Анатолій Сулим
Вкажіть причину вашої скарги
|
